Кров'яний тиск - тиск крові на стінки кровоносних судин і камер серця. Одним з найважливіших умов формування тиску в кровоносних судинах є заповненість їх кров'ю в обсязі, порівнянній з ємністю порожнини судин. Значення кров'яного тиску для життєдіяльності організму визначається особливою роллю механічної енергії для функцій крові як універсального посередника в обміні речовин і енергії в організмі, а також між організмом і середовищем проживання.
Стійкість тиску в організмі забезпечується функціональними системами, що підтримують оптимальний для метаболізму тканин рівень артеріального тиску. Основним у діяльності функціональних систем є принцип саморегуляції, завдяки якому в здоровому організмі будь-які коливання артеріального тиску, викликані дією фізичних або емоційних чинників, через певний час припиняються, і АД повертається до початкового рівня.
Величина тиску у здорових осіб має суттєві індивідуальні відмінності і схильна до помітних коливань під впливом змін положення тіла, температури навколишнього середовища, емоційного та фізичного напруження, а для артеріального тиску відзначена його залежність також від статі, віку, способу життя, маси тіла, ступеня фізичної тренованості .
Артеріальний тиск при вимірюванні його на верхніх кінцівках у дорослих у спокої вважається нормальним в діапазоні від 100/60 до 150/90 мм рт. ст. Однак фактично діапазон нормальних індивідуальних значень АТ більш широкий, і АД близько 90/50 мм рт. ст. нерідко визначається у абсолютно здорових осіб, особливо у займаються фізичною працею або спортом. З іншого боку, динаміка АТ у одного і того ж людини в межах величин, що вважаються нормальними, може фактично відображати патологічні зміни АТ. Останнє необхідно мати на увазі насамперед у випадках, коли така динаміка має характер виняткової на тлі відносно стійких у даної людини значень АТ.
У одного і того ж людини АД може чітко змінюватися під впливом емоцій, при зміні положення тіла, згідно з добовими ритмами (у більшості здорових людей АТ підвищується в післяполудневі та вечірні години і знижується після 2 год ночі).
Для оцінки АД як нормального або патологічного важливо враховувати залежність його величини від віку, хоча ця залежність, чітко виражається статистично, не завжди проявляється в індивідуальних значеннях артеріального тиску. Підвищення АТ з віком у дорослих людей відбувається поступово, кілька прискорюючись в літньому віці. При фізичній роботі або емоційному напруженні можливе підвищення артеріального тиску до 160/95 мм рт. ст., причому відновлення його початкового рівня після закінчення навантаження відбувається повільніше, ніж у молодих осіб, що пов'язано з віковими змінами апарату регуляції артеріального тиску - зниженням регулюючої функції нервово-рефлекторного ланки і підвищенням ролі гуморальних факторів у регуляції артеріального тиску.
Зміни тиску в порожнинах серця спостерігаються при ураженнях міокарда, значних відхиленнях величин К. д. В центральних артеріях і венах, а також при порушеннях внутрішньосерцевої гемодинаміки, у зв'язку з чим вимір внутрисердечного кров'яного тиску виробляють для діагностики вроджених і набутих вад серця і великих судин.
Патологічне підвищення артеріального тиску в магістральних артеріях великого кола кровообігу (до 160/100 мм рт. Ст. І більше), може бути обумовлено збільшенням ударного і хвилинного об'ємів серця, підвищенням кінетики серцевого скорочення. Артеріальна гіпертензія може бути симптомом різних хвороб, у т.ч. хвороб нирок, пієлонефриту, сечокам'яної хвороби, гормонально - активних пухлин гіпофіза і надниркових залоз, тіреотоксікоза- органічних захворювань ц.н.с.- гіпертонічної хвороби. Підвищення тиску в малому колі кровообігу може бути симптомом патології легень і легеневих судин (зокрема, тромбоемболії легеневих артерій), плеври, грудної клітки, серця. Стійка артеріальна гіпертензія призводить до гіпертрофії серця, розвитку дистрофії міокарда і може бути причиною серцевої недостатності.
Патологічне зниження артеріального тиску може бути наслідком ураження міокарда, в т.ч. гострого (наприклад, при інфаркті міокарда), зниження периферичного опору кровотоку, крововтрати, секвестрації крові в ємнісних судинах при недостатності венозного тонусу. Це проявляється ортостатическими розладами кровообігу, а при гострому різко вираженому падінні кров'яного тиску - картиною колапсу, шоку, анурією. Стійка гіпотензія артеріальна спостерігається при захворюваннях, що супроводжуються недостатністю гіпофіза, наднирників. При оклюзії артеріальних стовбурів К. д. Знижується тільки дистальнее місця оклюзії. При цьому можливі непритомність, ішемічні ушкодження мозку (інсульт) і міокарда (ішемічна хвороба серця).
Додатково по темі: medarticle34.moslek.ru