Вже кілька років поспіль в Україні триває суперечка між нотаріатом і товарними біржами щодо права оформлення нерухомості. На сторінках газет з'являлися численні публікації під заголовками «Нотаріат або товарна біржа», «Доля угод, укладених на біржі», «Товарна біржа розширює спектр послуг» і т.д .. Щодо останньої назви, то стаття під цим заголовком була надрукована в місцевій газеті р Димитрова Донецької області «Рідне місто» 14 серпня 1999 Головна увага в ній приділялася «конфронтації», яка нібито існує між товарною біржею та державним нотаріусом р Димитрова. Стаття не роз'яснює зміст Закону України «Про товарну біржу», не висвітлює питання порядку здійснення угод на товарній біржі та інші питання. До речі, ініціатором цієї статті є директор товарної біржі. Тому цю прогалину в правовому свідомості населення довелося заповнювати мені. У статті «Про результати каже передчасно», яка опублікована в місцевій газеті р Димитрова «Рідне місто» від 4 вересня 1999 року, я намагався висвітлити зміст ст. 1 Закону України «Про товарну біржу».
За часів радянської влади в умовах планової економіки головним правовим нормативним актом у сфері економічної діяльності було Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання. Існували планові рознарядки, а фондоутримувачів були міністерства і відомства. Існували такі органи, як Держплан і Держпостач. При переході до ринкової економіки ці органи були реорганізовані і виникла потреба у створенні інших органів, які були б займалися оптовою торгівлею. До того ж сам по собі акт відчуження квартир відноситься до сфери побуту населення, а не до сфери економічного товарообігу. Як відомо ст. 1 Закону «Про товарну біржу», діяльність товарних бірж має економічний характер. Включення житлових квартир до обігу на товарній біржі буде суперечити меті прийняття цього Закону і основним принципам його застосування.
Таким чином, існування постанови Пленуму ВСУ змусило нотаріусів відмовляти громадянам, у яких на руках були документи, оформлені на товарній біржі, з метою подальшого вчинення нотаріальних дій. Так, мною було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії гр. Шимон Т.М. від 11 травня 1999 Громадянка не погодилася і подала скаргу, яка стала предметом розгляду в суді. 30 червня 1999 Димитровский міський суд Донецької області виніс рішення, яким зобов'язав державного нотаріуса прийняти заяву від гр. Шимон про прийняття нею спадщини у вигляді квартири, оформленої в свій час на товарній біржі та видати йому свідоцтво про право на спадщину. Це рішення суду було переглянуто Донецьким обласним судом, який своєю постановою від 2 серпня 1999 залишив рішення суду без змін. За існуючим в той час порядку зазначене судове рішення та постанову обласного суду переглядалася в порядку нагляду, проте, все було залишено без змін. Зазначена судова справа стала також предметом розгляду в порядку нагляду головою ВСУ. Лише після цього звернення, починаючи з 2000 р, суд міста не виносив обов'язкову рішень для нотаріуса і громадяни зверталися до нотаріуса вже рішенням судів. Отже, склалася практика, згідно з якою суди виносили рішення, якими визнавали такі угоди дійсними.
джерело: cesw.com.ua
Як написати скаргу в прокуратуру?
Незгода з рішенням МСЕ
Не згодна з рішенням МСЕК.
Відмова у встановленні інвалідності
Переплачена одноразова допомога
Законні підстави для відмови у виплаті допомоги на дитину
Посвідчення приватного охоронця для держслужбовця рф
Скальпинг