Комп'ютерна томографія (кт)

Комп'ютерна томографія своєю появою здійснила справжню революцію, як у рентгенології, так і в медичному діагностуванні взагалі. Завдяки ній у лікарів з'явилася можливість ясно бачити анатомічну структуру органів людини діаметром навіть у кілька міліметрів. У далекому 1963 вже надрукували статтю про можливість відтворити зображення мозку. У 1970 році був створений препарат мозку у формаліні, службовець першим зразком для сканування. У 1972 році вчені отримали першу комп'ютерну томограму у пацієнтки з пухлиною мозку. І нарешті, в 1979 році Г. Хаунсфільда і А. Кормак, що є родоначальниками методу, одержали Нобелівську премію за свій винахід. На сьогоднішній день на благо людства працюють тисячі і більше комп'ютерних томографів.

Комп'ютерний томограф є складним пристроєм з найсучаснішими електронними, механічними і комп'ютерними технологіями. Процес отримання комп'ютерної томограми можливо розбити схематично на наступні етапи:

• сканування. Тіло сканують вузьким пучком випромінювання, який рухається по колу навколо нього. З іншого боку встановлюють кругову систему датчиків випромінювання, які отримують цей пучок і перетворюють його в сигнали електричної природи;
• посилення і запис сигналу. У датчиках сигнал посилюється, а потім перетвориться в спеціальний цифровий код, який надходить в комп'ютер для обробки. Це дискретний процес, тобто коли комп'ютер фіксує одну томограму, він посилає сигнал пристрою сканування повернутися на інший заданий кут для створення наступної томограми. Після того як скануючий пристрій завершить своє обертання, в комп'ютері записуються всі сигнали від датчиків. Для сканування шару потрібні три і менше секунди;
• аналіз і синтез зображення. На наступному етапі комп'ютер перетворить цифровий код в зображення структури об'єкту сканування. За допомогою цифрових комп'ютерних технологій можна вільно масштабувати отримане зображення і детально розглядати цікавлять ділянки шару, визначати розміри органів, а також розміри, характер і число патологічних утворень.

У двадцятому столітті вітчизняні комп'ютерні томографи були здатні сканувати до шістнадцяти шарів, давали дозове навантаження в 0,04 Гр на кожен шар, виділяли в одному шарі зону розмірами в 240х240 інформаційних осередків. Сучасні прилади дають набагато більше інформації, дозове навантаження для кожного шару зменшена в сотні разів, наприклад, при більшій інформативності дають навантаження, порівнянну зі стандартним знімком грудної клітки (навантаження в 0,001 Гц).

Для того щоб зображення було найбільш якісним застосовується кольорове контрастування, призначене не стільки для естетичного візуального вигляду, скільки для отримання найбільшої інформації. Щільність тканини в комп'ютерній томографії вимірюється шкалою Хаунсфільда, де щільність води приймається за нуль, щільність повітря за -1000, щільність кісткової тканини за +1000. Це дуже широкий діапазон, і він використовується не завжди. Лікарі при дослідженні найчастіше працюють у певному заданому діапазоні значень для виявлення найбільш чіткого зображення досліджуваного об'єкта.

Комп'ютерна томографія за своєю чутливості перевершує класичну рентгенографію в 40-50 разів, так як вона найкращим чином визначає різницю касаемо щільності об'єкта і, тим самим, у стільки ж разів найбільш інформативна. При використанні комп'ютерної томографії (також її називають КТ) фахівці рідко зупиняються на отриманні зображення тільки одного шару в кілька міліметрів товщиною. Найчастіше, сучасні лікарі отримують десять і більше шарів товщиною по одному міліметру і з різним кроком (до декількох міліметрів). Щоб зорієнтуватися в розташуванні шарів відносно людського організму застосовується рентгенотопограмма, тобто оглядовий знімок всієї досліджуваної області, де шари і відображаються.

Посилена КТ - це використання в комп'ютерній томографії контрастних речовин. Вона допомагає підвищити контрастність картинки, виділити пухлини і метастази, безсосудістие кісти і судинні освіти.

Лікарі-кардіологи при КТ застосовують кардіосінхронізатори, що дозволяють робити знімок серця на певній фазі його роботи. Це дає можливість оцінювати розміри шлуночків і передсердь, а також багато функціональні параметри роботи серця.

Крім звичайної КТ також застосовується і спіральна томографія. При цьому тіло «нарізається» серпантином, а не «скибочками», коли випромінювач рухається по спіралі навколо пацієнта. Це дозволяє за кілька секунд отримувати зображення пошаровим структури досліджуваного ділянки тіла. На базі такої методики виникли 3D або об'ємна рентгенографія, комп'ютерна ангіографія (виявляє патологію судин) і віртуальна ендоскопія. Якщо комп'ютерні технології будуть удосконалюватися надалі, а якість детекторів рентгенівських випромінювань поліпшуватися, тоді не виключено в найближчому майбутньому появи віртуальної біопсії (рентгенівські промені можуть вивчати структуру речовини на рівні молекул).

Метод КТ діагностики зазнав безліч серйозних змін протягом всього свого існування. Він з успіхом використовується для сканування людського організму «з голови до п'ят». КТ розвивається з кожним разом і все ширше застосовується в медицині.