Целібат

Целібат

Що таке целібат

Багато хто, напевно, чули про те, що більшість релігій світу негативно ставляться до статевих зв'язків між чоловіком і жінкою. Це щось на зразок відторгнення ченців і релігійних служителів від мирської суєти. Ось і з'явилося таке визначення як обітницю безшлюбності. Що ж стосується целібату - то це лише одна з його словоформ.

Тобто целібат - це обітницю безшлюбності прийнятий у зв'язку з релігійними переконаннями. Може бути як добровільним, так і примусовим.




Целібат бере свій початок ще з давніх часів. Приміром, ще з цих самих часів для того щоб служити на благо церкви в деяких релігійних групах - обов'язковою умовою було прийняття целібату. А ось деякі релігії взагалі геть відреклися від целібату, вважаючи таку стриманість безглуздим. Це мусульманство і іудаїзм. Адже сам пророк Мухаммед активно пропагував статеві стосунки і все що з ними пов'язано, а євреї і зовсім (так сказати по «визначенням») не можуть відмовитися від сексуальних відносин між жінкою та чоловіком, адже «обраний Богом народ» обов'язково повинен «розмножуватися».

Целібат у православ'ї

Целібат в православній вірі займає одне з високопоставлених місць, але це не означає, що православним священикам (звичайним служителям Бога і церков) заборонено одружуватися. Одружуватися не можуть лише ченці і єпископи (для них прийняття обітниці безшлюбності є обов'язковим). Хоча і свої нюанси також є. Наприклад, єпископами можуть стати священики-вдівці або служителі Бога, які зреклися своїх дружин. В сучасності ж взагалі набирають чинності релігійне закони, які проголошують про те, що стати єпископами можуть тільки преосвященні архімандрити - тобто представники виключно «чорного» (монашествующего духовенства). У Російській же Православної Церкви цілком нормальним явищем виступає прийняття в єпископи овдовілих священиків. Таким чином, вони приймають целібат вже після смерті дружини. Проте варто відзначити, що при цьому у священика повинна бути хороша пастирська репутація.

Католицький целібат

Католицька віра одна з перших узаконила целібат (сталося це в другій половині XI століття від народження Ісуса Христа). Але більшість єпископів і ченців прийняло його лише через півтора століття. В сучасності ж ситуація з целібатом в католицьких церквах і храмах коштує набагато суворіше ніж в православній вірі. Практично всі священнослужителі католицької церкви зобов'язані приймати целібат. Лише до дияконів це не відноситься. Але і в католицькому целібат є свої нюанси. Наприклад, служителі церкви, які перейшли в католицтво з англіканства - не зобов'язані приймати обітницю безшлюбності. Тобто вони вільно (і навіть можна сказати законно) можуть виконувати свої подружні зобов'язання і навіть мати дітей.







» » » Целібат