Як визначити час дієслова?
Дієслово - це вираження дії. Категорія часу - це вираження того, як ставиться дію до моменту мовлення. Прийнято виділяти три форми часу. Щоб визначити ставлення дієслова до теперішнього, майбутнього або минулого часу, звичайно досить поставити запитання. Але є форми дієслів, які необхідно аналізувати глибше. Виділимо деякі особливості - вони допоможуть розрізнити часові форми.
Теперішній час
Ця категорія використовується, щоб позначити якусь дію:
- що відбувається в конкретний момент, тобто момент мовлення (я читаю книгу) -
- що відбувається регулярно (я читаю книги) -
- що відбувається постійно (я працюю будівельником).
Часто дієслово в теперішньому часі використовується в переносному значенні, висловлюючи найближче майбутнє. Ми їдемо завтра. Цікаво застосування дієслів теперішнього часу в художніх текстах, що розповідають про історичні події, що надає розповіді особливу жвавість. Швед, російська - коле, рубає, ріже.
Форми дієслів у теперішньому часі є синтетичними (складаються з одного слова), відмінності визначаються зміною самого дієслова по особах і числах. Я біжу, ти біжиш, він (вона, воно) біжить. Ми сидимо, ви сидите, вони сидять.
Минулий час
Ця категорія - для позначення дії, що відбувалося до того моменту, коли про цю дію йде мова.
- Можуть згадуватися факти без вказівки тривалості дії. Для цього служать дієслова недосконалого виду («що робив?»). Я відвідував лекції.
- Якщо мається на увазі дію, що закінчилося до моменту мовлення, або описуються дії, які змінювали один одного - це дієслово доконаного виду («що зробив?»). Я відвідав лекції, пообідав і поїхав на зустріч.
- Якщо до дієслова приєднується частка було, це вказівка на дію, яка не здійснилося або якій перешкодили в минулому. Я хотів було піти, але мене вмовили залишитися.
- суфікс -л- (робив - Це форма чоловічого роду, що має нульове закінчення) -
- для жіночого роду додається закінчення -а (робила) - Для середнього роду - закінчення -про (робило) - Для множини - закінчення -і, загальне для всіх родів (робили).
- дієслова, основи яких (в інфінітиві і в теперішньому часі) закінчуються на з і з (повзти - повз, нести - ніс) -
- дієслова із закінченням основи на г і до (в теперішньому часі), з інфінітивом на -чь (березі - берегти - берег, печу - піч - пек) -
- дієслова, в інфінітиві яких є поєднання -ере-, а в теперішньому часі його немає (терти - тру - тер) -
- дієслово рости, який в минулому часі має особливу форму ріс-
- дієслова типу шкребти, гребти, основа яких в минулому часі збігається з основою теперішнього (шкребу - скріб, гребу - гріб) -
- дієслова стану з суфіксом -ну-, в минулому часі не мають цього суфікса (зникнути - зник, гинути - загинув).
Бувають форми зі значенням раптовості дії, які на перший погляд не відносяться до минулого часу. Справа в тому, що такі дієслова за формою ідентичні дієсловам доконаного виду однини в наказовому способі. Він візьми да прийди в самий невідповідний час. Порівняйте: узяв та прийшов. Через такі форми може бути виражена бажаність дії, яке не було вчинено. Прийди ти тоді раніше, ти застав би його будинку. Порівняйте: якби ти прийшов раніше.
У художньому мовленні можуть зустрічатися форми, які використовуються для позначення повторюваного дії, що походив давно і протягом деякого часу. Це - категорія давноминулого часу. Я часто з ними за столом сиживал. У житті такого не видивал.
Майбутній час
Ця категорія служить для позначення дії, яка здійсниться вже після моменту мовлення (я прочитаю книгу, я буду писати вірші). У недосконалому вигляді («що буду робити?») Майбутній час має аналітичну, складову форму - дієслово «бути» плюс інфінітив. Синтетична, проста форма («що зроблю?») прочитаю утворюється тільки шляхом словозміни.
Дієслово в простому майбутньому часі може виражати час без відношення до моменту мовлення, набуваючи такі значення:
- безперервно повторювана дія (то зупиниться, то знову помчить) -
- звичайне в минулому дію (ні-ні та вигляне у вікно) -
- раптове, стрімке дію в минулому (він як закричить).