Чим відрізняється сатира від гумору
Зв'язок сатири і гумору очевидна. Вона проявляється у здатності відображати комічне як особливу оцінну категорію, завдяки якій у людини складаються уявлення про смішних, безглуздих або потворних явищах життя. Будь ситуація, що викликає сміх, може втратити гостроту або, навпаки, привести до суспільного резонансу в залежності від того, в гумористичному або сатиричному ключі вона розглядається.
Зміст сатири і гумору відрізняється ступенем оцінки подій і викликає різну реакцію широкої аудиторії.
Гумор - Це, насамперед, особистісне властивість, що дозволяє парадоксально сприймати дійсність, тобто бачити в типових обставинах приховані суперечності і реагувати на них зі сміхом. Однак він володіє і іншою характеристикою - естетичної. Гумор, як і дотепність, гротеск, іронія, відноситься до видів комічного, які мають особливі засоби для досягнення смехового ефекту.
У літературі гумористична трактування яких-небудь явищ дійсності заснована на прийомах перебільшення або применшення, грі слів, використанні фраз з подвійним змістом. Сценічний гумор пов'язаний з комедійними ситуаціями, знаково-смішними жестами і ситуаціями абсурду.
З цієї точки зору гумор сходить до народної сміхової культури, тісно пов'язаної з уявленнями про істинно значущих цінностях і архаїчними карнавальними обрядами, в яких піддавалося осміянню все, що не відповідало таким уявленням.
Однак гумор не переслідує мету засудити людські пороки. Його завдання - продемонструвати добродушність-глузливе ставлення до різного роду безглуздостям, викликати посмішку, принести задоволення.
Сатира відноситься до комедійним жанрами, різко викривальним і висміювало порочні вчинки, низькі спонукання, потворні прояви соціальних конфліктів. На відміну від гумору, сатира активно використовує сміх як засіб колективної критики. Через її призму гостріше сприймаються проблеми суспільства та державної системи. Комізм в сатиричних творах набуває нового значення: він викликає сміх-заперечення, сміх-осуд і сміх-покарання.
Виражене критичний вміст сатири визначає специфіку жанрів, в яких вона використовується. Викривальний мотив стає основним в малих сатиричних формах сучасної публіцистики: байках, фейлетонах і памфлетах. Особлива роль відводиться сатирі у творах художнього стилю.
У російській літературі справжня школа сатиричної прози створена М. Є. Салтикова-Щедріна. «Історія одного міста» і «Казки для дітей неабиякого віку» стали зразком віртуозного використання гострих сатиричних прийомів з елементами гротеску, карикатурного зображення рис характеру, іносказання і алегорії. Ці ж прийоми зустрічаються в творах І. Ільфа та Є. Петрова, М. Булгакова, М. Зощенко, А. Аверченко.
Сучасна сатира знаходить вираження не тільки в літературі і публіцистиці, а й на театральній сцені, в естрадних номерах розмовного жанру, в міському та студентському фольклорі.
TheDifference.ru визначив, що різниця між сатирою і гумором полягає в наступному:
- Гумор є видом комічного, що не володіє оціночної функцією. Сатира різко викриває пороки і активно впливає на формування суспільної свідомості.
- Гумористичні прийоми будуються на грі слів і абсурдності ситуацій. Сатира використовує елементи гротеску і карикатурного зображення.
- Гумор найчастіше виражається в добродушно-глузливою жарту. У сатирі відбивається активна викривальна позиція, посилена гнівним сміхом.
- Гумор універсальний. Сатира використовується переважно в жанрах художньої літератури, драматургії, публіцистики.