Чи належить інвалідність при втраті одного ока?

Здравствуйте! Втрата очі, звичайно, дуже велика трагедія і великий стрес для постраждалої людини. І за нормальною, людською логікою здається, що інвалідність, природно, покладена такій людині без всяких умов. Але, на жаль, цілком може статися так, що в інвалідності людині можуть відмовити. Чому? Очі - це парний орган. При проведенні медико-соціальної експертизи досліджують не тільки функцію конкретного очі, скільки функцію зору в цілому. При втраті функції одного ока враховується, як функціонує інше око. Комісія може прийти до висновку, що втрата одного ока не є медичним підставою для встановлення інвалідності. Також визначають обмеження життєдіяльності: заважають людині порушення зору (і наскільки) здійснювати звичайні життєві завдання: пересуватися, готувати і приймати їжу, одягатися, спілкуватися, користуватися побутовими приладами і т.д.

Але я думаю, що, незважаючи на це, спробувати оформити інвалідність все, таки варто. Нехай навіть за цим стоятиме втрата деякого часу і нервів. Тут двояка проблема. Перше: якщо інвалідність людині все-таки не дадуть, йому доведеться самому придумувати, як і на що жити далі і це, ймовірно, повинно і фізично і психологічно мобілізувати людини, що потрапила у важку ситуацію, налаштувати його на активну життєдіяльність, думати, яким чином працевлаштуватися, звикати до життя з одним оком. У випадку, якщо МЕМ погодиться з визнанням людини інвалідом, призначить йому групу і пенсію, людина цілком може відчути себе спокійно і взагалі перестати що-небудь робити, жити на ті невеликі кошти, які надає пенсія по інвалідності, перестати розвиватися, працювати і т. д. Погодьтеся, це теж не є добре. Але з іншого боку, у людини, можливо, малося ще купа проблем, а він додатково до цього, втратив ще й можливість бачити одним оком. За таких обставин він можливо ніколи при всіх своїх зусиллях не зможе знайти гідну роботу, нормально вписатися в суспільство і т.д. Тому, хоча б опора на пенсію могла б допомогти йому більш-менш нормально жити. В ідеальному варіанті, сучасна медико-соціальна експертиза здійснюється виходячи з комплексної оцінки стану організму на основі аналізу клініко-функціональних, соціально-побутових, професійно-трудових, психологічних даних особи, яка оглядається, а не шляхом порівняння діагнозу із зразком, викладеним у нормативному правовому або инструктивном документі. Але на практиці, як відомо, буває зовсім інакше.

Тому, у разі якщо організація, що надає лікувально-профілактичну допомогу, відмовила громадянину в направленні на медико-соціальну експертизу, йому видається довідка, на підставі якої громадянин (його законний представник) має право звернутися в бюро медико-соціальної експертизи самостійно. При зверненні в бюро МСЕ необхідно також надати паспорт і медичні документи (виписки із стаціонарів, висновки фахівців та ін.).

Якщо лікуючий лікар відмовляється видати подібну довідку, слід звернутися до керівника відділенням або заступнику головного лікаря з клініко-експертній роботі установи.

Фахівці бюро медико-соціальної експертизи проводять огляд громадянина і за його результатами складають програму додаткового обстеження громадянина і проведення реабілітаційних заходів, після виконання якої розглядають питання про наявність у нього обмежень життєдіяльності.

У випадку, якщо людина не погоджується з рішенням бюро МСЕ:

а) можете зажадати роз'яснень у фахівців бюро, насамперед у керівника

У відповідність з пунктом 5 Порядку організації та діяльності федеральних державних установ медико-соціальної експертізи- / затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я і соціального розвитку Російської Федерації від 17.11.2009 р N 906н / -бюро МСЕ дає громадянам, які проходять огляд, роз'яснення з питань медико-соціальної експертизи;

б) оскаржити рішення бюро у вищестоящих організаціях або суді.

Громадянин (його законний представник) може оскаржити рішення бюро в головне бюро у місячний строк на підставі письмової заяви, що подається в бюро, яке проводило медико-соціальну експертизу, або в головне бюро.

Бажаю здоров'я і удачі!